Найскладніша робота - батьківство

/Files/images/сім.jpg

Сучасні умови розвитку України визначають підвищений інтерес суспільства до питань виховання підростаючого покоління у дусі гуманістичних ідеалів і загальнолюдських цінностей. Це зумовлено, головним чином, розвитком духовної особистості дитини, формуванням її високої емоційної культури, становленням широкого спектру етичних почуттів. Це дозволяє зробити висновки, що духовно-моральне відродження батьківства - це вища мета суспільства, яка допоможе подолати духовно-моральну кризу особистості.

Відродження духовності, моральності не можливо без включання в це коло батьків як перших педагогів своїх дітей. Батьківська спільність - єдина, з якою дитина зв'язана все своє життя, і саме їй вона зобов'язана своїм особистим щастям, успіхами в професійній діяльності, гармонією з світом, а, часом, і смислом життя. Проте суспільна свідомість ще не готова прийняти ідею духовно-морального батьківства як вищу людську цінність, принцип і навіть парадигму духовно-морального відродження сім'ї і суспільства.

Духовні і моральні основи особистості є умовою цілісності і саморозвитку людини. Розгляньмо, що таке духовність. «Духовність - це пошук, практична діяльність, досвід, за допомогою якого особистість здійснює в самій собі перетворення, необхідні для досягнення істини». «Духовність є умовою руху до вершинної психології, яка визначає не глибини, а вершини особистості». «Духовність є складним гармонійним з'єднанням певних психологічних і особистісних якостей людини. Духовність як психологічне явище виявляється в процесі взаємодії людини з навколишнім світом: це спрямованість інтересів, здібність до пізнання, засвоєння і створення духовних цінностей». «Моральні почуття формуються і засвоюються дітьми в процесі діяльності і взаємостосунків дітей під керівництвом дорослих, педагогів і батьків». Свідомість і поведінка матері і батька без духовної і моральної складової створюють реальну загрозу для особистості дитини.

А.С. Макаренко головною умовою успішного родинного виховання вважав моральність батьків, любов до дитини та батьківський авторитет, С.Ф. Русова - ласку матері та духовну культуру батьків, що ґрунтується на гармонійному поєднанні народного, національного, фольклорного аспектів із загальнокультурним. В.О. Сухомлинський до умов успішного сімейного виховання відносив: 1) суспільну і моральну відповідальність батьків за дітей; 2) любов і велику пошану до Жінки-Матері; 3) духовну культуру батьків.
Вітчизняні психологи створили певну структуру духовності батьків, що може бути співвіднесена з наступними компонентами:

  • потребово-ціннісний компонент - потреби, ціннісні орієнтації;
  • пізнавально-інтелектуальний компонент - особливості розумової сфери (спостережливість, критичне мислення, глибина, допитливість);
  • вольовий компонент - цілеспрямованість, наполегливість, саморегуляція;
  • діяльнісний компонент - управління своїм внутрішнім світом відповідно до духовних ціннісних орієнтацій;
  • чуттєво-емоційний компонент - емоційна сфера людини;
  • гуманістичний компонент - повага, емпатія, співчуття;
  • естетичний компонент - прагнення, потреба в красі і створення краси.

Дана ієрархія відображає пошукову позицію вітчизняного психолога Г. Балла, але не всі перераховані аспекти можна ілюструвати теоретичними і експериментальними розробками.

Дослідники вивели положення ефективного батьківства, що включають принципи, стилі, системи, моделі, закони, які допомагають батькам, перш за все, бути мудрими і відповідальними, це: 1) високий рівень розвитку духовності; 2) високий рівень розвитку моральності; 3) високий рівень розвитку позитивних емоцій; 4) високий рівень розвитку інтелекту; 4) високий рівень пізнання батьками самих себе, своїх психологічних особливостей, усвідомлення своїх дій і думок; 5) високий рівень вивчення світу дитини, поглиблене пізнання її вчинків, емоцій, думок; 6) високий рівень розвитку гуманістичної взаємодії з дитиною, розвиток умов її повного ухвалення; 7) соціальна адаптованість і успішність.

Батьківська стратегія формування духовно-морального світу дитини - це динамічна, саморегульована система соціокультурних уявлень, цінностей, життєвих цілей і планів. Ця стратегія зумовлена діапазоном можливостей батьківства в конкретних життєвих обставинах, її особистісними духовно-моральними ресурсами.

Батьківська програма формування духовної особистості дитини повинна включати створення простору безпеки в своїй душі і душі дитини. Людина, яка з юних років знає, що батьки її завжди зрозуміють, підтримають, вступляться за неї, росте більш захищеною, ніж невпевнена в собі і навколишніх людях дитина. Розумна голова і добра душа, які у важку хвилину працюватимуть як єдине ціле, принесуть в життя дитини задоволення і щастя.

Навчайте дітей бути щасливими поступово, поетапно: кожний ранок зустрічайте їх з щасливою усмішкою (ми ж раді їм!), говоріть завжди спокійно і ввічливо (душевність, теплота повинні йти із самої глибини, із підсвідомості, із душі!), пізнання будь-якої житейської дрібниці вимагає багатократного навчання, порозуміння, словесної підказки (це не дні, а роки навчання!), не давайте дітям нездійсненних обіцянок, не вселяйте в їх душу нездійсненних надій (будьте чесні із своїми дітьми!), частіше виражайте любов (ретельно підібраними казковими словами, ніжними дотиками, дружніми обіймами знімайте напругу і страхи!). Нові родинні виховні системи повинні будуть спрямовані на плекання дитини як суб'єкта життєтворчості, реалізацію її тілесних та духовних потреб, прав, створення умов для самоактуалізації та самореалізації сутнісних моральних сил.

Духовні і морально-етичні стандарти як основи для будь-якої діяльності мають педагогічне, філософське, психологічне коріння. Вони історично детерміновані, складні і різноманітні. Об'єм знань, умінь і навичок, якими повинні володіти батьки, постійно розширяється, що передбачає систематичний розвиток їх особистості, підвищення батьківської «кваліфікації». Робота батьків - це найважча в світі робота. В той же час, морально-етичні стандарти повинні бути збудовані як непорушні закони ефективного батьківства. Важливо зазначити, що причиною зміни внутрішнього світу особистості дитини, є духовні і морально-етичні якості її батьків, які завжди моральні настільки, наскільки вони духовно розвинені.

Кiлькiсть переглядiв: 1357

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.